Багряні уламки

17-річна Тамакі Касуга через від'їзд батьків за кордон переїжджає з Токіо до бабусі до села Кіфу, найгіршої глушині. Звичайне міське дівчисько однаково дивується і відсутності стільникового зв'язку, і явищу лісових ками. Витягли б бідолаху злі аякасі, та втрутився міцний хлопець Такума, відбив гостю і провів до хати. Там бабуся Сідзуку, людина в окрузі відома і шановна, повідала внучці, що вона – наступна Тамаєріхіме, «дорогоцінна принцеса», хранителька меча Онікірімару, здатного вбивати демонів і богів. Меч назавжди запечатаний у селі і прихований магічним бар'єром. Самій бабусі залишилося небагато, але знання внучці вона передати встигне. Нічого собі поїздочка! З кожним днем ​​Тамакі переконується, що вона по праву крові має доступ до величезної сили. Її згодою ніхто не цікавиться, бо кров – це доля. А сила – це влада, тому підходи до хранительки шукають лиходії ближні та далекі. Тільки навряд чи в них щось вийде, бо роду принцеси служать і вірні духи, і молодші жриці, а головне п'ятеро Стражів! У цій епосі вони набули вигляду писаних красенів, які і в школі доглянуть, і потім нудьгувати не дадуть. Серед Стражів, природно, хлопці на будь-який смак – від брутального Такуми та живчика Махіро до старшого бригади – чарівного вченого Сугуру. Загалом, озирнулася Тамакі, подумала і вирішила – ще повоюємо! Ворог, як кажуть, не пройде, Будда не видасть, Ямато-но-Ороті не з'їсть!