Я сумую за тобою

Терзані гіркими спогадами про минуле вони грають у хованки. Минуло 14 років з того часу, як вони розлучилися. Він йшов далі і далі, вона дивилася йому вслід. У муках совісті він плекає останні нестерті спогади про неї: звук голосу, милі звички. Щодня із завмираючим серцем ворожить: «Зустріч – не зустріну». Він став детективом, розлючено ганяється за злочинцями і постійно думає: чи не пропустить ненароком її. Він повинен її знайти. А поки що йому доводиться прикидатися безтурботним черствим розгильдяєм, щоб знайти сили жити далі. Головне для нього - пам'ятати і шукати. Вона - дизайнер одягу. Розумна, знає собі ціну, вразлива. Не любить дощ, але ніколи не носить із собою парасольку. Всі ці 14 років їй снилися сни, що він її шукає, але щоразу вона прокидалась у сльозах. 14 років вона намагалася забути.